Цей період перед Різдвом ми хочемо уникнути І знаємо, що без метушні, списків покупок, прибирання домівок, готування їжі ми не проскочимо в Різдво.
І кожен з нас щороку ставить до себе питання: що є Різдво? Правда? Свято? Історія? Подія? Яке це має відношення до мене? І чому мир, який я прагну відчувати усім серцем змішується з суєтою?
Все, що відбувається перед Різдвом є прообразом нашого серця. Так, в моєму серці є суєта, поспіх, образи, очікування, втома, біль, непробачення, скупість, гнів, переїдання, служіння ідолам, марнославство, гординя, страх…
Я намагаюсь заглушити все це музикою про Mary Christmas, Засліпити вогниками, смачною їжею, завалити подарунками, обвішати прикрасами. Яке ж це має відношення до старої стайні, худоби, пастухів, сіна..?
Якщо дивитись на Різдво очима Йосипа і Марії, то, по-суті, те відчуття, яке вони мали «не знайшовши місця в заїзді» ідентичне моїм передріздвяним відчуттям, Напевно Марія очікувала якогось більш достойного місця для народження Бога ніж стайня.
Я теж очікувала, що цього року все буде по іншому: що я заздалегідь завантажу відео, позабираю павутину, наліплю вареників, приготую близьким подарунки… Я не знаю людини, яка б не переживала перед Різдвом так само як Марія і Йосип. Весь цей шлях, довжиною у 145 км., від Назарету до Вифлеєму сповнений дискомфорту.
Комфорт. Таке миле слово. Ми одержимі перслідуванням комфорту: щоб тепленько, щоб м’якенько, кокакола, ікра, шампанське… Вифлеєм – це образ людського серця. Там усім комфортно… Усім. Крім Ісуса. Але Ісус демонструє, що Він здатний народитись у дуже, дуже дискомфортних умовах! Навіть більше: Він хоче народитись в моїх некомфортних апартаментах.
Ким я є у стайні? Марією? – бракує покори Йосипом? – немає такої відваги Може, я просто овечка, яку привів добрий пастир? Може я сіно, що заколисує Ісуса? Чи я сама стайня, яка вмістила незапрошених гостей?
В слабкості новонародженої дитини є сила! Саме в крихкості немовляти є потужна сила змінити мою зневіру, мою впертість, мій егоїзм, моє непробачення… я зациклююсь на собі настільки, що не даю Йому просто обійняти мене.
Всі обставини, помилки, проблеми, які привели мене до стайні – це благословенні обставини помилки і проблеми! Мій Вифлеєм стає живим! Я проживаю холод, відкинення, непорозуміння, і одночасно Втілення, Таємницю, Мир, Радість, Надію, Впевненість, що це моє земне життя не закінчиться. Бо Життя, яке почалось у Вифлеємі тільки починається і немає у Ньому кінця!!!
